ДЕНИС БУГАЙ Народився 30 грудня 1978 року в Білій Церкві Київської області. У 2001 році закінчив Національну юридичну академію України ім. Ярослава Мудрого. З 2005-го є партнером-засновником юридичного бутику VB Partners. Спеціалізується на комплексних кримінальних провадженнях, захисті бізнесу, антикорупційних розслідуваннях і складних судових процесах. Ключова експертиза полягає в супроводженні розслідувань у сферах розкрадання активів, шахрайства, відмивання коштів, оскарження рішень органів державної влади й регуляторів, зловживання повноваженнями та ухилення від сплати податків. Має широку практику захисту публічних осіб у провадженнях з антикорупційним акцентом. Експерт у питаннях екстрадиції та Інтерполу. Надає комплексну правову допомогу на всіх етапах транскордонних розслідувань, незважаючи на юрисдикційні кордони. Провідний WСС-адвокат України за результатами дослідження Legal 500 EMEA. Серед лідерів практики WСС в міжнародному рейтингу Chambers Europe. Юрист року у сфері кримінального права — 2022 за версією Best Lawyers. Дев’ять років поспіль входив до десятки найбільш діяльних юристів України за версією видання «Юридична практика».

«Фінустанови стали більш вразливими, й саме тому зараз як ніколи важлива правильна побудова юридичних процедур і системи захисту всередині банку»

застерігає Денис Бугай, партнер-засновник VB Partners

— Які основні кримінальні ризики сьогодні постають перед банками в Україні?

— Банківський сектор перебуває у фокусі правоохоронців і регулятора. Умовно ризики можна поділити на три групи.

По-перше, кримінальні ризики. Суттєво зросла кількість проваджень, пов’язаних із можливим розкраданням активів банків, шахрайством, відмиванням коштів, фіктивним банкрутством. Правоохоронці повертаються до рішень менеджменту навіть через роки після ліквідації установ або зміни власників. Наприклад, провадження проти топменеджменту за зловживання повноваженнями, службову недбалість, ухилення від сплати податків.

По-друге, санкційні ризики. Цей інструмент дедалі частіше використовується як форма кримінального тиску. Недостатній скринінг контрагентів, невчасне виявлення зв’язку з підсанкційними особами або обслуговування «ризикових» структур — і банк може опинитись у центрі слідства або інформаційної атаки.

По-третє, регуляторні ризики. Це ризики, пов’язані з недотриманням нормативів НБУ, порушенням валютного, фінмоніторингового або AML-регулювання. Регулятор дедалі активніше застосовує заходи впливу — від перевірок до штрафів і відкриття справ про порушення. На практиці це перетинається з кримінальними розслідуваннями,зокрема, коли порушення регуляторних вимог стають підставою для відкриття провадження через «службову недбалість» або «розтрату».

Ключова тенденція: держава працює в режимі посиленого контролю, а бізнес іще не встиг адаптуватися до нових реалій. Превентивні механізми досі слабкі, а підхід до ризик-менеджменту в багатьох банках залишається формальним.

— Чи змінилася динаміка кримінальних проваджень проти банківських установ?

— Так, і суттєво. Якщо ще кілька років тому йшлося переважно про поодинокі резонансні справи — за участі неплатоспроможних установ чи банкірів, які виїхали з країни, — то сьогодні це вже системна й постійна тенденція. За останнє десятиліття, з 2014 до 2024 року, відкрито понад 2680 проваджень, з яких більш як 1150 вже передані до суду.

Під слідством опиняються не лише банки як юридичні особи, а й конкретні люди — акціонери, члени правління, керівники напрямів. І що показово: дедалі частіше йдеться не про «проблемні» чи ліквідовані установи, а про стабільні банки, які продовжують роботу.

Ще одна важлива деталь — зміна фокусу правоохоронців. Сьогодні їх цікавить не лише те, чи є формальний склад злочину, а й чи були належно впроваджені та дотримані внутрішні банківські процедури, фінмоніторинг, скринінг клієнтів, алгоритми ухвалення рішень. Вони частіше аналізують, наскільки банк виконав свої обов’язки з погляду регуляторних вимог, а не лише кримінального права. Це свідчить про поступову професіоналізацію підходу, але водночас підвищує рівень ризику для доброчесних учасників ринку.

Фінансові установи стали більш вразливими до процесуального тиску,і саме тому зараз як ніколи важлива правильна побудова юридичних процедур і системи захисту всередині банку.

— Чи стикається банківський сектор із проблемою неправомірного тиску правоохоронців на бізнес?

— Так, такий тиск залишається реальністю. Здебільшого він набуває форм процесуальних дій:обшуків, арештів активів, блокування рахунків, виїмок документів. В окремих випадках ініціатори таких дій мають на меті не стільки розслідування, скільки створення важеля впливу на банк або його акціонерів.

Слід розуміти: банк — це дуже зручна ціль. Будь-яка гучна дія має публічний ефект, створює ризики для ділової репутації, а головне —викликає нервову реакцію ринку та регулятора.

Захист у таких випадках починається із системи внутрішнього контролю, яка мінімізує підстави для звинувачень і дає швидку реакцію ще на етапі обшуку чи арешту.

— Наскільки банки готові до швидкого і правильного реагування на обшуки, арешти рахунків чи активів? Які превентивні кроки ви радите?

— Готовність різна. Великі системні гравці мають прописані сценарії реагування, тренують персонал, мають комунікаційні інструкції. Але середній сегмент часто не готовий до реальних дій правоохоронців. І це ключова помилка. Наголошую на п’яти базових рекомендаціях:

1) превентивна діагностика ризикових зон і документування управлінських рішень;

2) регулярне навчання персоналу, зокрема лінійного — саме вони першими стикаються з обшуками;

3) призначення координатора кризових ситуацій, який знає алгоритм дій;

4) комунікаційна стратегія — як діяти з клієнтами, регулятором, пресою;

5) юридична група швидкого реагування, яка працює в місці проведення слідчих дій.

Обшук — не питання «чи буде». Це питання «коли». І краще зустріти його з планом.

— Як правильно вибудовувати захист банку у випадках, коли кримінальне переслідування стосується не лише установи, а і її топменеджменту?

— У таких кейсах захист має бути багаторівневим: інституційним і персональним.

На інституційному рівні важливо чітко розмежувати відповідальність банку як юридичної особи та його посадових осіб. Необхідно продемонструвати, що всі рішення ухвалювались колегіально, в межах затверджених процедур і внутрішніх політик. 

Водночас персональний захист топменеджменту має починатися задовго до моменту оголошення підозри. Йдеться про системну роботу: аудит управлінських рішень, проактивна комунікація з регулятором, документування процесів ухвалення рішень. Саме така превентивна стратегія часто є запорукою того, що справа взагалі не дійде до вручення підозри.

Найгірше, що може зробити банк у таких ситуаціях, — це реагувати емоційно, хаотично або із запізненням. Кожен документ, кожна внутрішня переписка або публічна заява в подібних кейсах можуть стати частиною майбутньої лінії захисту. І від того, наскільки вона буде послідовною та обґрунтованою, залежить результат справи.

— Які основні поради ви би дали банкірам, щоб мінімізувати кримінальні ризики для їхніх установ?

— Ризики не зникають — ними треба керувати. Питання ділової репутації може виникнути несподівано, зокрема в межах кримінальних проваджень щодо банку. Оцінюйте ризики перевірок топменеджменту, що можуть ініціювати не тільки регулятори, а й правоохоронці.

Не покладайтеся на «лояльність» регулятора. Дійте проактивно для захисту репутації банку та його керівництва, оскаржуючи незаконні рішення в адміністративному та судовому порядку.

Уникайте системних порушень у діяльності банку. Приділяйте увагу управлінським рішенням, щоб не втратити посаду та репутацію.

Якщо порушення мали місце, розгляньте питання укладання з НБУ письмових угод про їх усунення. Це може допомогти уникнути агресивних рішень регулятора та зберегти репутацію.

Постійна актуалізація роботи з комплаєнсу. Впроваджуйте ефективні системи моніторингу клієнтів і операцій для запобігання серйозним претензіям від держави. Навіть незначне питання, яке не було якісно проконтрольовано й оцінено, може спровокувати серйозні претензії з боку держави.