НАТАЛІЯ ТИЩЕНКО народилася 17 квітня 1977 року в Києві. У 2002 році закінчила Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського за спеціальністю «правознавство», у 2008-му — Університет економіки та права «КРОК», Навчально-науковий інститут магістерської підготовки та післядипломної освіти (сертифікат «Бухгалтер»), у 2010-му — Київський національний університет ім. Вадима Гетьмана за спеціальністю «міжнародна економіка». З 2002 року — арбітражна керуюча. З 2005 року — практикуюча адвокатеса. З 2012-го — сертифікований медіатор, а з 2013-го — сертифікований перемовник Українського центру медіації. Має досвід роботи в юридичному департаменті Пром­інвестбанку, очолювала юридичні служби в сільськогосподарських і будівельних компаніях. З 2007 року — керуюча партнерка ЮК NOBILI. Є членкинею Ради Комітету з конкурсного права при Асоціації правників України, членкинею Комітету з питань банкрутства при Асоціації адвокатів України, Європейської Бізнес Асоціації.

«Ми перебуваємо на початку нової ери впорядкування платіжних відносин між кредитором і позичальником»

упевнена Наталія Тищенко, керуюча партнерка ЮК NOBILI

—Новий Кодекс України з процедур банкрутства називають прокредиторським. Чи виправданий такий дисбаланс?

—У цьому питанні я на боці банків. Кредитор дає гроші, і якщо боржник не виконав свої зобов’язання, у кредитора мають бути можливості повернути своє. 

Кодекс із процедур банкрутства — досить прогресивний інструмент, перш за все для кредиторів. Представники банківського сектору брали участь у його розробці і внесли достатню кількість пропозицій, спрямованих на протидію несумлінним позичальникам.

Єдине, що зараз бентежить професійну спільноту, — можливість кредиторів у будь-який момент змінити арбітражного керуючого. В цьому вбачаються досить суттєві корупційні ризики. Наразі готуються зміни до законодавства — слід чітко виписати, що саме має порушити арбітражний керуючий, щоб його можна було замінити. Інакше матимемо ситуації, коли одному кредитору арбітражний керуючий вигідний, іншому — ні. Це затягуватиме процедуру, виникатимуть питання з оплатою, відповідальністю за підприємство — внаслідок частої зміни арбітражних керуючих підприємство фактично залишається безгос­подарним.

—Як ви оцінюєте новий кодекс із точки зору практичного застосування його положень? 

—Поки що передчасно говорити про практику застосування положень кодексу, але, на моє переконання, ми перебуваємо на початку нової ери впорядкування платіжних відносин між кредитором і позичальником. Відома фраза «борги повертають лише боягузи» відходить у минуле.

—Які найважливіші зміни для учасників процедури банкрутства?

—Серед положень, які допомагають як банкам, так і арбітражним керуючим, слід відзначити спрощення передання заставного майна на баланс забезпеченого кредитора після спливу 170 днів мораторію. Це суттєво спрощує та прискорює процедуру банкрутства, а також зменшує витрати.

Активно використовується норма, яка дає можливість арбітражному керуючому опротестовувати та визнавати незаконними правочини боржника за три роки, що передували банкрутству (раніше аналогічна можливість обмежувалася одним роком). Крім того, з’явилася можливість притягнення бенефіціарів та топменеджмент до субсидіарної або солідарної відповідальності, причому суди стоять на позиціях, що позов про притягнення керівника до відповідальності є обов’язковою умовою закриття процедури банкрутства.

У кодексі також досить детально виписано процедури санації, спрямовані на відновлення платоспроможності боржника. У нас у цьому питанні інформаційний вакуум — всі говорять про банкрутство як інструмент припинення юрособи, але ж відновити нормальну роботу підприємства набагато важливіше. На жаль, далеко не всі кредитори це усвідомлюють.

Кодекс загалом спрямований на підвищення рівня задоволення вимог кредиторів та на забезпечення гарантій для інвесторів у процесі стягнення. Багато що залежить від арбітражного керуючого — якщо він приходить на підприємство лише з метою продажу майна і його ліквідації, то варіанти санації в принципі не розглядаються. Якщо йдеться про винагороду арбітражного керуючого, то передбачено відрахування від вартості розшуканих активів, від продажу майна, а от за відновлення підприємства йому, можливо, і «дякую» не скажуть.

Прогресивні арбітражні керуючі підкреслюють, що пріоритетом має бути саме санація, «відновлене» підприємство дає більше можливостей, зокрема для кредиторів. Сподіваюся, цей рік стане переломним у практиці банкрутства. 

—Якими мають бути основні дії кредиторів та арбітражного керуючого, щоб процес банкрутства був ефективним?

—У першу чергу треба співпрацювати. Арбітражний керуючий не монстр, якого слід остерігатися чи намагатися йому якось завадити виконувати свої функції. У кредиторів завжди є можливість, якщо арбітражний керуючий відступає від їхніх законних вимог, ініціювати його заміну. Співпрацюючи з арбітражним керуючим, кредитори можуть отримати відчутні переваги. Ми в своїй роботі завжди наголошуємо саме на цьому. Простий приклад: кредитор, незважаючи на всі прохання, самостійно надсилає документи до суду, а потім від судді ми отримуємо зауваження про необхідність належного оформлення кредиторських вимог. Це, здавалося б, дрібниці, але вони суттєво затягують процес.

—Наскільки реально притягнути до відповідальності бенефіціарів та топменеджмент компаній-банкрутів?

—За результатами проведеного арбітражним керуючим аналізу фінансового стану боржника можливі два варіанти розвитку подій. Перший — це ініціювання кримінального переслідування за доведення до банкрутства. Другий — це цивільно-правові інститути субсидіарної та солідарної відповідальності. І в будь-якому випадку паралельно подаються позови про визнання відповідних правочинів недійсними. 

Наразі кодекс вніс досить чіткі корективи щодо відповідальності керівників (директорів) компаній-боржників. Проте дискусійним залишається питання визначення того моменту, коли директор зобов’язаний вжити необхідних заходів: інформувати засновників та власників майна, звертатися у встановлених випадках до суду тощо. Крім того, слід пам’ятати про можливі порушення інших осіб, наприклад, бухгалтера чи фінансового директора, які невчасно надали інформацію. Мін’юсту слід надати свої методичні рекомендації щодо проведення фінансового аналізу боржника з урахуванням норм кодексу.

Випадків притягнення бенефіціарів компанії-банкрута до відповідальності наразі надзвичайно мало. Дуже складно працюють правоохоронні органи та суди. Водночас є всі підстави для активізації практики саме в цьому напрямку завдяки новим нормам кодексу. Серед іншого активно обговорюється питання зняття, за прикладом Великої Британії, так званої корпоративної вуалі — якщо буде встановлено, що саме ця особа є безпосереднім вигодоотримувачем, хоча, відповідно до публічної інформації, вона нібито не має до компанії жодного стосунку, вона буде нести відповідальність.

—Які докази може бути надано на підтвердження провини вказаних осіб?

—Наразі судової практики небагато, але гадаю, що перевага буде надаватися доказам, отриманим у рамках кримінальних проваджень. Сліди залишаються завжди. Стосовно субсидіарної відповідальності практика ще буде напрацьовуватися. Зокрема, в питаннях встановлення реальних власників можемо прогнозувати застосування норм щодо бенефіціарів, закріплених в імплементованих Україною пунктах Плану BEPS, а також критеріїв здійснення фактичного контролю, відповідно до нової редакції закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

—Які тенденції наразі спостерігаються у сфері розшуку виведених із компанії-банкрута активів?

—У арбітражного керуючого є чітка інструкція, де і як він має шукати активи. Проблемою є доступ до інформації та реєстрів — незважаючи на всю цифрову трансформацію, інколи буває неможливо своєчасно отримати елементарну інформацію. Де-факто розшук обмежується Україною. Шукати десь за кордоном арбітражний керуючий не зобов’язаний. Більш того, часто немає й зацікавленості це робити. Водночас я бачу перспективи співпраці з банками в цьому питанні. Можливостей у них значно більше. Ми також очікуємо активізації розшуку у зв’язку з запровадженням інституту банкрутства фізичних осіб. Зокрема, вже надходять звернення від іноземних кредиторів із питаннями щодо можливості розшуку та звернення стягнення на українські активи своїх боржників-українців.