ОЛЕКСАНДРА ЄГОРЦЕВА, керівниця агробізнесу Банку Кредит Дніпро

Повномасштабне вторгнення росії суттєво ускладнило роботу аграріїв. Проте українські сільгоспвиробники завжди знаходять вихід зі складних ситуацій, зокрема за допомогою банків

У 2022 році переважна більшість наших агроклієнтів пройшла через реструктуризації, а запитів на нове інвестиційне фінансування майже не було. Проте вже наприкінці березня ­2023-го активність серед фермерів значно зросла і почали відстежуватися певні закономірності, які й стали основними тенденціями поточного року.

По-перше, в умовах складної логістичної ситуації кожен фермер замислився над придбанням власного транспорту для перевезення врожаю. Саме тому ми отримуємо дуже багато запитів на фінансування тягачів, причепів, напівпричепів, причому в умовах зростання попиту клієнти готові купувати не лише нову, а й вживану техніку. З квітня цього року наші агроменеджери реалізували 26 таких угод в різних куточках України. Також на ринку збільшилася кількість постачальників сільгосптехніки, з’явились нові гравці. З чотирма постачальниками ми вже розпочали активну співпрацю в рамках партнерських програм. 

По-друге, в умовах зростання вартості нової техніки суттєво зріс попит на вживану сільськогосподарську техніку з Європи, зокрема комбайни. 90% цього попиту в нас сформували аграрії Полтавської, Харківської та Чернігівської областей.

По-третє, збільшилася кількість проєктів у галузі тваринництва, яке зараз видається дуже інвестиційно приваб­ливим. Окупація східних та південних областей призвела до зменшення внут­рішнього виробництва, а низькі ціни на зерно та перевищення пропозиції над попитом дали змогу зменшити собівартість відгодівлі тварин та збільшити привабливість галузі. Найактивнішими областями із запитами щодо фінансування будівництва та реконструкції потужностей для тваринництва (зокрема, закупівлі нового обладнання) є Кіровоградська, Тернопільська і Хмельницька області.  

Ключовими гравцями аграрного сектору є, безумовно, державні банки, яких ми вважаємо потужними конкурентами. Але приватні банки з українським капіталом швидко адаптувалися до ринкових умов, змінили ризик-­правила та вимоги у своїх продуктах і підлаштували власні підходи під нову реальність. 

Банки з іноземним капіталом, нав­паки, зменшили ризик-апетит у кредитуванні агросектору. 

Головним викликом для аграріїв і банків, які працюють у цьому напрямі, став вихід росії із «зернової угоди» і масовані обстріли портової інфраструктури на Півдні України. У середньостроковій перспективі пошкодження портової інфраструктури та зменшення обсягів експорту морським шляхом може суттєво вплинути на конфігурацію шляхів експорту. Це призведе до перевантаження інших транспортних шляхів, що зрештою спричинить іще більше зниження закупівельних цін та може зробити вирощування зернових нерентабельним. 

У результаті ми побачили, що аграрії намагалися диверсифікувати набір культур та збільшити площі під культурами, які мають меншу вагу на 1 га (наприклад, замість кукурудзи сіють рапс), або під культурами, що мають внут­рішню переробку (соя, соняшник).

Така переорієнтація бізнесу вимагала додаткового інвестиційного фінансування. Зростав попит і на кредити на поповнення оборотного капіталу, щоб мати змогу провести посівну кампанію та не продавати зерно у збиток у період збирання врожаю. Водночас боргове навантаження в багатьох аграріїв перебуває на гранично високому рівні. Очевидно, що в разі продовження поточного status quo на один-два сезони ринок може чекати значна кількість дефолтів дрібних агровиробників та подальше укрупнення великих агрохолдингів за рахунок земельних банків збанкрутілих позичальників.

Однак складні ринкові умови схиляють ринок до пошуку механізмів максимальної внутрішньої переробки зерна, що зрештою приведе до якісного стрибка і зміни бізнес-моделі аграрного сектору від експорту сировини до експорту готової продукції, як це відбувається на ринку олійних культур.

Ключовим продуктом для малих і середніх фермерів стала програма державної підтримки «Доступні кредити 5-7-9%». Були й альтернативні джерела фінансування, але сьогодні вони точно не конкурують із банківськими продуктами. Майже всі фермерські господарства мають не такий фінансово привабливий вигляд, як до війни, а постачальники засобів захисту рослин, насіння, палива, добрив не мають такого високого рівня ліквідності та більш прискіпливо підходять до оцінки фінансового стану покупця. Як результат, ми бачимо появу нових партнерських угод між банком і постачальниками засобів захисту рослин, насіння, палива, добрив тощо. 

У 2024 році ми очікуємо подальшої трансформації сегмента агрокредитування. У 2022-му банки рефінансували позичальників на один-два сезони для можливості поновлення ними операційної діяльності. І з кінця 2023 року мали би початися платежі для зниження боргу за такими кредитами, проте не всі клієнти зможуть у повному обсязі виконати взяті на себе зобов’язання. Тому одним із завдань 2024 року стане якісне проведення другого етапу реструктуризацій.

Другим трендом стане подальший перерозподіл ринку кредитування агровиробників між державними банками та приватними банками з українським капіталом: вони будуть відвойовувати частку ринку в банків з іноземним капіталом, які в умовах війни триматимуть стратегію незростання портфеля.

Третім трендом стане подальше зростання боргового навантаження агровиробників та збільшення частки банківського фінансування у структурі бюджету посівної.

Також ми очікуємо на подальшу зміну структури посівних площ на користь нішевих культур і культур, що мають переробку в Україні. У нас є клієнти, які починають сіяти коріандр та гречку, збільшують посівні площі проса, вирощують часник у Харківській області. Це дуже рентабельні напрями. 

Крім того, збільшуватимуться інвестиції в переробку агропродукції, зокрема в проєкти розвитку тваринництва, яке в умовах низьких цін та логістичних проблем дає змогу рівномірно розподіляти грошові потоки й давати синергію з рослинництвом.