Безконтактний рік

Пандемія COVID-19 прискорила перехід обслуговування бізнесу в дистанційні канали та стимулювала розвиток онлайн-платежів. Проте попит на інкасацію готівки минулого року залишався високим. У 2021-му дедалі більше банків презентуватимуть мобільні застосунки для мікро- і малого бізнесу і просуватимуть безконтактні платежі

У 2020 році карантинні обмеження, запроваджені у зв’язку з пандемією COVID-19, змусили банки шукати альтернативні моделі продажів продуктів і послуг, а також створювати механізми обслуговуванні бізнес-клієнтів без використання відділень.

В Ощадбанку зазначають, що пандемія прискорила міграцію всіх операцій клієнтів — як представників малого та середнього бізнесу (МСБ), так і великих корпоративних клієнтів — до дистанційних каналів. «Відбувався паралельний процес: підприємці адаптувалися до нових умов та перебудовували свої бізнес-моделі відповідно до змін у клієнтському попиті, а банки, зі свого боку, розвивали онлайн-канали, мобільні застосунки і сервіси для віддаленого обслуговування бізнес-клієнтів», — розповідає директор департаменту управління мережею та клієнтів середнього бізнесу Райффайзен Банку Аваль Руслан Співак. На його думку, і бізнес, і банки успішно впоралися з завданнями: фактично коронакриза стала каталізатором фундаментальних змін у банківській індустрії. 

Альфа-Банк, наприклад, минулого року створив онлайн-сервіс для купівлі продуктів РКО. «Діючі клієнти МСБ можуть, не виходячи з офісу, відкрити додатковий рахунок, оформити депозит або зарплатний проєкт, погодити валютний контракт, випустити картку та замовити послугу торгового еквайрингу, — перераховує директор з малого та середнього бізнесу Альфа-Банку Олександр Горінов. — Крім того, сервісні менеджери здійснюють повноцінне дистанційне супроводження банківських операцій, у тому числі пов’язаних із зовнішньоекономічною діяльністю, а також із проведенням повторної ідентифікації клієнтів». 

Тарифна політика в сегменті обслуговування МСБ в цілому не зазнала істотних змін. З одного боку, банки постійно підтримували клієнтів програмами лояльності та пільговими умовами обслуговування, а з іншого, як зазначає Олександр Горінов, — восени 2020-го частина учасників ринку підвищила вартість платежів у гривні або запровадила градацію вартості платежу залежно від суми перерахування. Такий крок пов’язаний з підвищенням тарифів НБУ для учасників СЕП з 0,35–1,02 грн до 0,35–10 грн за платіж. Також у тарифних планах банків з’явилась плата за внесення готівки на поточні рахунки й збільшилась вартість інкасації. 

ГНУЧКІ РАХУНКИ

Незважаючи на кризу, кошти бізнесу на банківських рахунках у гривневому еквіваленті протягом року зросли майже на 30%. Найкращу динаміку (+43,5%) продемонстрували банки з приватним капіталом. Станом на початок січня 2021 року банки в Україні акумулювали 681,2 млрд грн коштів юросіб, з них 312,5 млрд грн (45,9%) припадає на державні банки, 249,3 млрд грн (36,6%) — на банки іноземних банківських груп і лише 119,4 млрд грн (17,5%) — на банки з приватним капіталом. Кошти на гривневих рахунках показали трохи більшу динаміку — за рік обсяг заощаджень зріс на 34,2%, до 448,8 млрд грн. 

Зростання обсягу коштів на рахунках клієнтів Руслан Співак пояснює впливом декількох чинників. По-перше, деякі індустрії краще переживали коронакризу та отримали екстрадохід. По-друге, індустрії з експортною орієнтацією мали високий рівень доходу за рахунок сприятливої світової цінової кон’юнктури. По-третє, чимало компаній вимушено заморозили частину інвестиційних програм і акумулювали ресурси на поточних і депозитних рахунках.

До десятки банків-лідерів за обсягами залучених коштів бізнесу (у гривневому еквіваленті) увійшли державні Укргазбанк (96 млрд грн), ПриватБанк (84,2 млрд грн), Укрексімбанк (73,4 млрд грн) та Ощадбанк (58,7 млрд грн), банки іноземних банківських груп — Райффайзен Банк Аваль (53,6 млрд грн), Укрсиббанк (37 млрд грн), Креді Агріколь Банк (32 млрд грн), Альфа-Банк (30,4 млрд грн) і ОТП Банк (28,3 млрд грн), а також один банк з українським капіталом — ПУМБ (30,2 млрд грн). 

Руслан Співак розповідає, що в Райффайзен Банку Аваль протягом останніх п’яти років спостерігається стабільне зростання клієнтської бази як юросіб, так і приватних підприємців. «У світовій практиці такий процес, коли в кризові періоди стабільні та якісні організації стають головними бенефіціарами міграції клієнтів, прийнято називати fly to quality», — пояснює він. А в Альфа-Банку зафіксували зростання частки середнього бізнесу в загальній клієнтській базі. Олександр Горінов пояснює, що найдрібніший бізнес в умовах пандемії й карантинних обмежень виявився найменш стійким: він є менш диверсифікованим, а тому більш вразливим у кризових ситуаціях.

Левову частку коштів — 515,4 млрд грн у гривневому еквіваленті (75,6%) бізнес зберігає на рахунках на вимогу. «Серед клієнтів МСБ найбільш затребувані продукти з можливістю в будь-який момент скористатися коштами, які передбачають або нарахування відсотків на залишок на поточному рахунку, або окремі рахунки з підвищеною дохідністю та вільним доступом до коштів, — розповідає Олександр Горінов. — Відсотки, які пропонували банки за такими продуктами, протягом року знижувалися». За даними НБУ, відсоткова ставка за гривневими депозитами на вимогу знизилася з 7,2% до 2,1%, а за депозитами строком до одного року — з 10,7% до 3,9%. 

ЕРА ЕКВАЙРИНГУ

Карантинні обмеження відчутно вплинули на ринок еквайрингу: попит на розрахунки карткою збільшився. За інформацією НБУ, кількість підприємств, що приймають платіжні картки, за рік зросла на 36,1% — до 326,9 тис. Вони використовують 375 тис. торговельних POS-терміналів, майже 87% з яких безконтактні. 

У розрахунку на 1 млн населення кількість терміналів досягла 9,4 тис. шт., тоді як рік тому цей показник становив 8,4 тис. шт. Найкраще платіжна інфраструктура розвинена в Києві, Київській, Дніпропетровській, Одеській та Харківській областях. Найгірша ситуація в Закарпатській, Чернівецькій, Тернопільській, Луганській та Донецькій областях.

Основні гравці ринку еквайрингу протягом багатьох років залишаються майже незмінними. Левова частка працюючих в Україні торговельних терміналів — 59,7% (223,9 тис.) — належить ПриватБанку. Друге місце з часткою у 18,5% (69,3 тис. терміналів) посідає Ощадбанк. На третьому — Райффайзен Банк Аваль (8,4%).

У 2020 році головною вимогою до терміналів стала їх мобільність та можливість приймати безконтактні платежі. Олександр Горінов відзначає значне зростання попиту на переносні POS-термінали, за допомогою яких покупці можуть розрахуватися з кур’єром під час доставки товарів додому. Такі термінали стали в пригоді піцерям, кафе, ресторанам, аптекам та магазинам, які у відповідь на виклики часу або запустили власні сервіси доставки, або скористалися наявними агрегаторами. «Деякі проєкти у сфері еквайрингу, які були перспективними до пандемії, пов’язані насамперед з біометрією, втратили актуальність внаслідок впровадження маскового режиму, — розповідає про зміну трендів член правління Ощадбанку Антон Тютюн. — На перший план вийшли проєкти з дистанційним обслуговуванням, кур’єрською доставкою, віддаленою ідентифікацією тощо». 

Тарифи банків на послуги еквайрингу змінювалися несуттєво протягом останніх кількох років. Платіж від кожної операції становить від 1% до 3% (в середньому — 2%), а абонплата за один термінал — 300–500 грн на місяць. Наприклад, у ПриватБанку стандартна комісія становить 2% за абонплати 400 грн на місяць, але мікробізнес може орендувати мінітермінали miniPOS із комісією в 2,75% і абонплатою 100 грн.

Олександр Горінов розповідає, що основні гравці на ринку торгового еквайрингу в 2020 році тимчасово скасовували щомісячну плату за термінали для клієнтів, які об’єктивно не мали можливості працювати під час карантинних обмежень. А Ощадбанк та ПриватБанк для залучення нових клієнтів навесні — влітку підключали їм послугу еквайрингу на три місяці з нульовою абонплатою.

Проте минулого року представники великого бізнесу почали дедалі частіше скаржитись на завищені комісії за проведення безготівкових розрахунків. Для вирішення проблеми вони закликали на законодавчому рівні обмежити максимальний рівень комісії за еквайринг.

Одна зі складових частин цієї комісії — ставка інтерчейндж, яку встановлюють за своїми картками міжнародні платіжні системи Visa та Masterсard. В Україні її розмір становить 0,9–2%. У жовтні 2020-го депутати подали законопроєкти, якими запропоновали знизити в Україні комісію за послуги банку-еквайєра з 1,6–2% до 0,5–1,4%, а комісію інтерчейндж для банку-емітента, що входить до неї, — до 0,3–0,9%. Депутати посилались на досвід ЄС, який в 2015 році примусово знизив ставку інтерчейдж для дебетових і кредитних карток до 0,2–0,3%.

Проте в банківському середовищі такі ініціативи категорично не підтримувалися: державне втручання в ринкові відносини може спричинити подорожчання вартості банківських послуг як для населення, так і для самих торговців. Ставка інтерчейндж є основним джерелом фінансування витрат на випуск та обслуговування платіжних карток, на виплату кешбеку та надання грейс-періоду під час користування овердрафтами та кредитними лімітами.  

У Нацбанку зазначали, що різке законодавче обмеження граничного розміру комісії інтерчейндж небезпечне та може мати негативні наслідки для ефективного функціонування платіжного ринку. Проти депутатської ініціативи виступив і Антимонопольний комітет, хоча і розпочав справи проти ПриватБанку та Ощадбанку за ознаками зловживання монопольним становищем на ринку послуг еквайрингу. 

Врешті-решт члени Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Верховної Ради дослухалися до рекомендацій та 14 квітня відхилили правку до законопроєкту № 4364, яка передбачала поетапне зниження ставки інтерчейндж. Заступник голови НБУ Олексій Шабан зазначив, що платіжні системи та банки скеровують в АМКУ проєкт меморандуму про скорочення інтерчейнджу з 1 липня 2021 року до 1,2%, а в наступні два роки — до 1% та 0,9% відповідно. «Інтерчейндж без жодних регуляцій може знижуватися. Ще наприкінці 2019 року ставки за картковими продуктами міжнародних платіжних систем були вищими, ніж зараз, на 0,4–0,5%», — зауважив Олексій Шабан. 

БІЗНЕС У МЕРЕЖІ

Пандемія стала ефективним стимулом для розвитку інтернет-еквайрингу. «Попит на онлайн-розрахунки підвищився з боку споживачів, які були обмежені в комунікаціях та пересуванні, але водночас зростав попит з боку торговців, які не мали можливості працювати через локдаун. Таке поєднання сприяло суттєвому підвищенню рівня розрахунків в інтернеті», — вважає Антон Тютюн. Але комісія вища за середню — 2,3%.

Умови підключення й використання інтернет-еквайрингу спростилися. За словами Антона Тютюна, банки почали більш активно пропонувати послуги оплати через інвойси (виставлення рахунків) й швидке підключення через інтернет-кабінети. В Ощадбанку, наприклад, підключити інтернет-еквайринг можна через кабінет торговця. Цю функцію банк запровадив спільно з партнером Portmone.com. «У період карантину ми запустили спеціальний полегшений продукт Е-сом для МСБ, завдяки якому клієнт має можливість продавати товари та послуги в онлайн-режимі навіть без наявності вебсайту, — розповідає про рішення банку Олександр Горінов. — Для реалізації товарів або послуг торговцю достатньо мати бізнес-сторінку у соціальних мережах Facebook чи Instagram. Весь процес дуже зручний, доступний та безпечний як для продавців, так і для кінцевих споживачів». Така пропозиція дала змогу перейти в онлайн навіть тим компаніям зі сфери роздрібної торгівлі, в яких немає власного сайту.

Ще одним драйвером для ринку безготівкових платежів, на думку Антона Тютюна, стало впровадження онлайн-фіскалізації через програмні реєстратори розрахункових операцій (РРО). Банки запропонували своїм клієнтам рішення «3 в 1», коли в одному пристрої поєднується торговий термінал, програмне забезпечення для ведення бізнесу й, власне, РРО. Хоча Верховна Рада на рік відклала впровадження обов’язкового використання РРО для більшості категорій дрібних підприємців, такі рішення не втратять актуальності й цього року.

Розвитку інтернет-еквайрингу також посприяв дозвіл на онлайн-продаж ліків: відповідні зміни до статті 19 закону «Про лікарські засоби» набули чинності в жовтні 2020 року. 

Минулого року банки почали активніше розвивати альтернативні способи безготівкових платежів — без використання терміналів та платіжних карток. ПриватБанк, наприклад, пропонував торговцям замовляти на сайті банку плакати з QR-кодом, які можна роздруковувати та розміщати в магазинах. Також можна використовувати бот у Telegram, який дає можливість створювати QR-коди для оплати товару чи послуги. Щоб оплатити покупку, клієнту достатньо відсканувати QR-код смартфоном і підтвердити платіж в «Приват24».

Крім цього, банки почали впроваджувати рішення на основі технології Visa Tap to Phone, яка перетворює на термінал звичайний смартфон з функцією NFC. Ощадбанк, наприклад, на базі цієї інновації запустив у 2020 році мобільний застосунок «ОщадPAY», який, за словами Антона Тютюна, вже підключили сотні торговців (комісія — 2%). За його прогнозами, їх кількість зростатиме разом з удосконаленням технології та мобільного застосунку.

Ще одним трендом платіжних технологій, на думку Антона Тютюна, має стати дистанційне замовлення товарів або послуг, їх оплата одним кліком у мобільному застосунку й отримання у пунктах видачі на касі. «Ощадбанк найближчим часом запускає в бета-тестування мобільний застосунок UTAKE з маркетплейсом для торговців із різних сегментів бізнесу. Це задовольнить потреби споживачів, які цінують швидкість, зручність та піклуються про власне здоров’я», — анонсує інновацію топменеджер Ощабанку.

Уже у березні 2021 року цікавий сервіс для кафе і ресторанів — Shake to Pay — запустив проєкт «Монобанк», який з літа 2020 року надав можливість ФОПам користуватися своїм застосунком. Клієнти тих закладів, які приєдналися до сервісу, зможуть відсканувати QR-код, наклеєний на столі (кожен стіл має свій код), отримати в режимі онлайн рахунок, сплатити його в мобільному застосунку «Монобанк» й навіть залишити чайові офіціанту. Такий сервіс заощаджує час розрахунку за замовлення, а також мінімізує контакти між людьми. Вартість послуги для ресторанів становить 2% від суми рахунку. 

ВІЧНІ ЦІННОСТІ

На ринку інкасаційних послуг минулого року з’явився один новий гравець — 18 грудня 2020 року компанія «СІТ-Пріоритет» отримала ліцензію на надання банкам послуг з інкасації. Вона стала одинадцятою небанківською установою, яка надає такі послуги. При цьому, як і раніше, левову частку ринку інкасації контролюють банки. За оцінками Ощадбанку, його частка в цьому сегменті послуг перевищує 50%. Активними гравцями є ПриватБанк, ПУМБ, Райффайзен Банк Аваль та Альфа-Банк.

Традиційно основними користувачами послуг інкасації залишаються банки, що мають потребу в обслуговуванні відділень, банкоматів і терміналів, а також у міжбанківських перевезеннях. Попит на інкасацію з боку суб’єктів господарювання зменшився: ще на початку пандемії почали говорити, що паперові банкноти є одним із ключових джерел розповсюдження інфекції. Тому користувачі в усьому світі почали надавати перевагу безготівковим розрахункам як найбільш безпечному виду платежу. 

Намагаючись мінімізувати ризики від контакту з готівкою, в березні 2020-го Нацбанк почав зберігати в сховищі на карантині впродовж двох тижнів отриману від банків готівку. Лише після цього її повертали в обіг. Через рік він скоротив карантин до 5 днів.

Під час локдауну в березні та квітні 2020 року в Ощадбанку зафіксували незначне зниження попиту на послуги інкасації. Але починаючи з липня кількість перевезень повернулася на докарантинний рівень. «Під час першого локдауну були закриті ТРЦ, великі торгові мережі й низка магазинів, які перепрофілювалися з офлайн-продажів на роботу в e-commerce, — розповідає директор департаменту інкасації ПУМБ Андрій Бодян. — Це стало передумовою тимчасового зниження обсягів готівки, що інкасується, й кількості об’єктів, які підлягають інкасації». Проте до кінця року обсяги інкасації в ПУМБ на 2% перевищили показники 2019-го. В 2021-му попит на послуги інкасації прямо залежатиме від рівня карантинних обмежень.

У 2020 році відбулося зростання собівартості послуг інкасаціїї. За словами Андрія Бодяна, заради безпеки інкасаторів і касирів банкам доводиться забезпечувати їх масками, санітайзерами, рукавичками тощо, що збільшує їхні витрати. Крім того, у вересні 2020-го НБУ підвищив тарифи на касове обслуговування банків та інкасаторів. Регулятор підняв тариф за видавання готівки з 0,2–0,3% до 0,4%, запровадив плату за приймання готівки — 0,25%, а також збільшив з 0,3% до 0,5% тариф за видавання банкнот у межах зданих банками та СІТ-компаніями сум невідсортованих банкнот. Як зазначили в НБУ, це має сприяти скороченню готівкового обігу на користь безготівкового.

Андрій Бодян розповів, що активні учасники ринку оперативно переглянули тарифи на свої послуги, а також запровадили тариф за обробку інкасованого виторгу. «Зокрема, в ПУМБ інкасація тепер коштує від 2 тис. грн на місяць і 0,1% від обсягу інкасованих коштів. Але держбанки вводили тарифні зміни пізніше за інших, створюючи прецедент певного відтоку клієнтів до держфінустанов», — підкреслює він. У результаті в ПУМБ через зміну підходу до тарифікації послуг знизилася кількість об’єктів, що обслуговуються. Але відтік не позначився на прибутках.

Проте вже станом на початок 2021 року вартість послуг інкасації в різних банках майже не відрізнялася. Наприклад, в ПриватБанку оплата за інкасацію встановлюється за кожен виїзд від 70 до 150 грн, залежно від населеного пункту, але не менш ніж 900 грн з точки на місяць (від 2,1 тис. грн за щоденного режиму). В Райффайзен Банку Аваль вартість інкасації для клієнтів банку стартує від 950 грн і 0,15% від обсягу інкасованої готівки. При цьому щоденна інкасація без вихідних обійдеться в містах у 2,1 тис. грн, а по області — в 6,3 тис грн. В Альфа-Банку 30 виїздів на місяць у рамках базового тарифу коштують 2,1 тис. грн. Проте якщо у виручці переважають банкноти від 1 до 20 грн, застосовується тариф «Відсотковий» — 0,15%, але щонайменше 2160 грн на місяць.

Учасники ринку наголошують: незважаючи на пандемію й зусилля НБУ, які мають на меті зменшення готівкового обороту, послуги інкасації в Україні не втрачають актуальності. В Ощадбанку, наприклад, спостерігають постійне зростання як кількісті клієнтів, які обслуговуються, та і обсягів інкасованої готівки.