ДЕНИС БУГАЙ Народився 30 грудня 1978 року в м. Біла Церква (Київська область). У 2001 році закінчив Національну юридичну академію України ім. Ярослава Мудрого. З 2005-го — співзасновник, партнер юридичного бутика VB PARTNERS. Президент Асоціації правників України. Основні спеціалізації: White Collar Crime, відносини з державними структурами (Government Relations), судова практика і корпоративні конфлікти. Представляє інтереси чиновників вищої ланки в антикорупційних органах (НАБУ, САП, ВАКС). Експерт із питань транскордонних розслідувань, екстрадиції та співпраці з Інтерполом. Має значний досвід ведення проєктів у банківському секторі та медіасфері, а також у нафтогазовій та тютюновій промисловості.

«Наразі немає жодного рішення про задоволення позову Фонду гарантування щодо стягнення збитків з акціонерів чи топменеджерів банків»

зазначає Денис Бугай, адвокат, партнер VB PARTNERS

— Наскільки актуальною сьогодні є категорія справ за позовами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до акціонерів і топменеджерів банків? 

— Останнім часом відзначається спад активності Фонду, проте він досі залишається ключовим «постачальником» як господарських, так і кримінальних справ банківської сфери. 

Станом на початок 2021 року Фонд прозвітував про подання за останні два роки 60 позовних заяв до акціонерів і топменеджерів 41 банку на загальну суму 96,8 млрд грн. Його активні спроби стягнути відшкодування з пов’язаних осіб банків обумовлено декількома факторами. По-перше, за багатьма банками Фонд завершив усі ліквідаційні процедури та визначився з розміром збитків, що дає змогу перейти до наступних кроків. По-друге, посадові особи Фонду формально зобов’язані використовувати всі можливості для стягнення заборгованості, оскільки їхня бездіяльність надалі може стати підґрунтям уже для їх притягнення до відповідальності — як матеріальної, так і кримінальної. Крім того, закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» (так званий антиколомойський закон), який ухвалено в травні 2020 року, прямо зобов’язує Фонд вжити заходів для подання цих позовів.

Проте аналіз результатів такої діяльності показує, що ще немає жодного рішення про задоволення позову Фонду щодо стягнення збитків.

— Які ключові практикотворчі судові рішення в цій категорії спорів можна виділити? 

— Уже сформовано основну правову позицію судів у кейсах, пов’язаних із позовами Фонду гарантування вкладів.

11 вересня 2019 року Велика Палата ВС у справі Банку Форум (№ 757/75153/17-ц) сформувала висновок, що позов Фонду про стягнення шкоди з пов’язаних із банком осіб розглядається за правилами господарського судочинства.

13 жовтня 2020 року об’єднана палата Касаційного господарського суду у складі ВС у справі Дельта Банку (№ 910/7186/19) сформувала висновок, що Фонд подає позови про стягнення збитків із порушенням правил об’єднання позовних вимог. За висновком суду, позов необхідно подавати до конкретного топменеджера, акціонера окремо (або до членів правління, наглядової ради банку) за окремими конкретними фактами прийняття рішення, бездіяльності.

Зараз Велика Палата ВС розглядає питання відліку строку позовної давності (справа № 910/11027/18). У цьому випадку може бути два варіанти: строк на подання позову Фонду рахується з дати затвердження результатів інвентаризації або з дати затвердження ліквідаційного балансу банку.

— Хто здебільшого є відповідачами в позовах Фонду? 

— Відповідно до чинного законодавства, відповідачами в позовах Фонду можуть бути пов’язані особи, які або здійснили правопорушення, або отримали внаслідок цих дій майнову вигоду. Таких осіб можна поділити на три категорії. Перша — це власники істотної участі та контролери банку. Їм зазвичай інкримінуються не незаконні дії, а отримання неправомірної вигоди. Друга категорія — керівники банку. Це найбільш широка група, до якої входять усі члени правління, наглядової ради та різноманітних комітетів. До третьої категорії відносимо всіх інших осіб, які формально не мали статусу «пов’язаності», але є такими на думку Фонду, — наприклад, особи, які виконували управлінські функції за довіреністю, але не обіймали посад керівників, оскільки фактично виконували їхні обов’язки. На практиці відповідачами стають пов’язані особи банку, які втратили такий статус за три роки до впровадження тимчасової адміністрації. 

— На чому базуються позови Фонду з урахуванням чинного законодавства? 

— Під час розгляду цієї категорії справ виникає чимало питань стосовно виду порушення, яке призвело до заподіяння шкоди, розміру збитків та причинно-наслідкового зв’язку між порушенням та розміром шкоди. Фонд у своїх позовах наводить два види обґрунтування. 

Перше обґрунтування полягає в тому, що банк надав пов’язаним особам кредит, який згодом не повернуто, без застави, на неринкових умовах тощо. Це так звані ризикові операції. У цій категорії справ суд відмовляє в задоволенні позову, тому що Фонд припускається помилки, не враховуючи відповідну редакцію статті 58 закону «Про банки і банківську діяльність»: в різний період часу в ній вказано різні обсяги та види порушень, за які настає обов’язок відшкодувати збитки. 

Друге обґрунтування полягає в тому, що в довідках НБУ, складених за результатом інспектування банків, встановлено порушення в роботі кредитної установи. У цій категорії суд відмовляє в задоволенні позову, де не доведено причинно-наслідковий зв’язок між порушенням та розміром шкоди, тобто не пояснюється, як саме порушення, описане в довідці НБУ, призвело до недостатності майна банку для задоволення вимог кредиторів.

У цілому можна зробити висновок, що суди відмовляють Фонду у стягнені збитків здебільшого через неякісні позови. Але замість того щоб покращити якість підготовки позову та допрацювати обґрунтування, Фонд пропонує внести зміни до порядку стягнення збитків. Відповідний законопроєкт № 4546 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків» зареєстровано в парламенті в грудні 2020 року. По суті, всі запропоновані в законопроєкті зміни — це спроба «підігнати» положення закону під позицію Фонду гарантування вкладів у позовах.

— Як ви оцінюєте перспективи таких судових спорів, враховуючи де-факто неготовність Фонду навчатися на власному досвіді? 

— Можемо говорити про певну стабільність і послідовність судової практики в цій категорії справ. Єдине питання, яке потребує відповіді, — строк позовної давності. Але найближчим часом на нього відповість Верховний Суд.

Усе залежить від того, як Фонд врахує висновки судів у вже поданих позовах. Зокрема, не виключено подання нових позовів щодо конкретних топменеджерів та акціонерів банків у справах, в яких суди вже відмовляли у зв’язку з порушенням правил об’єднання позовних вимог. Також Фонд активізувався у напрямі розшуку і стягнення активів топменеджерів та акціонерів банків за кордоном. Зараз проводиться конкурс із залучення міжнародних юридичних компаній, які будуть займатися питаннями різних банків. Тому в перспективі на нас можуть чекати подання нових позовів та транснаціональні судові процеси.

— Як керівництву банку та його топменеджменту зменшити вірогідність претензій з боку Фонду? 

— Щоб уникнути багатьох можливих ризиків, необхідно виконувати п’ять простих правил. Перше — суворо дотримуватися формальностей, передбачених статутом та внутрішніми положеннями банку. Увага до деталей, їх чітке виконання — запорука виключення проблем у майбутньому. Друге — слід впорядкувати питання так званих заочних засідань, коли рішення колегіальними органами ухвалюється без очних зустрічей. Третє — необхідно виключити з методологічних документів банку будь-які оцінні категорії без конкретних критеріїв. Четверте — реагувати на індивідуальні акти НБУ. Якщо регулятор виявив порушення і надав будь-які рекомендації, принципово важливо ці побажання виконати. В іншому випадку їх невиконання буде трактуватися як обставини, що сприяли вчиненню правопорушення. І п’яте — важливо провести спеціальну експертизу бізнес-процесів та внутрішніх положень банку на наявність ризиків як цивільної, так і кримінальної відповідальності. За результатами внести відповідні зміни з метою їх виключення. Досвід показує: що раніше почати профілактику або «абсорбування» потенційної проблеми, то більше шансів завершити її без негативних наслідків.