Державна справа

У кредитуванні бізнесу під час війни посилився вплив держави. Через небажання банків брати на себе додаткові ризики найбільш поширеним продуктом стала державна програма «Доступні кредити 5-7-9%», а ключовими гравцями — держбанки. Проте банки, які раніше активно працювали в сегменті кредитування бізнесу, також продовжують роботу в цьому напрямі

Тенденції у фінансуванні бізнесу під час війни віддзеркалюють процеси, які відбуваються в економіці. Кредитування зупинилося одразу після початку повномасштабного вторгнення, але з часом банки почали відновлювати активність. За дев’ять місяців 2022 року кредитний портфель юридичних осіб у гривневому еквіваленті виріс на 4,2% (до 590,5 млрд грн), а гривнева частина портфеля — на 4,5% (до 356,5 млрд грн).

Проте до закінчення війни навряд варто розраховувати на більш суттєвий приріст кредитного портфеля: частина банків взагалі згорнули кредитування бізнесу або продовжують працювати лише з перевіреними клієнтами. Як правило, таку стратегію обрали банки з іноземним капіталом і консервативними стратегіями управління ризиками, тоді як окремі гравці з українським капіталом намагаються нарощувати портфель.

Начальник департаменту роздрібного бізнесу банку «Глобус» Дмитро Замотаєв вважає, що найкраще адаптувалися до ситуації, що склалася, державні та комерційні банки, які були учасниками держпрограм підтримки малого та середнього бізнесу (МСБ), мають достатній запас ліквідності, диверсифікований кредитний портфель і мережу відділень, яка покриває всю територію України.

ГАМАНЦІ ДЕРЖАВИ

У 2022 році ініціатива в сегменті кредитування бізнесу перейшла до держбанків: вони продовжили фінансувати найбільш критичні для України галузі, що допомогло запобігти колапсу економіки. Держбанки були вимушені брати на себе більші ризики і надавати фінансування тоді, коли комерційні структури не були готові кредитувати. Як результат, із початку року частка державних банків у кредитному портфелі банківської системи зросла з 35,2% до 41,8%. «Під час війни держбанки утримали та навіть посилили свої позиції в кредитуванні», — стверджує асоційований експерт «CASE Україна» Євген Дубогриз. За дев’ять місяців Укргазбанк збільшив гривневий корпоративний кредитний портфель на 79% (до 40,4 млрд грн), ПриватБанк — на 51% (до 23 млрд грн), Укрексімбанк — на 29% (до 38,9 млрд грн), а Ощадбанк — на 24% (до 47,9 млрд грн).

В Ощадбанку, за словами Наталі Буткової-Вітвіцької, членкині правління, відповідальної за мікро-, малий та середній бізнес, за підсумками дев’яти місяців у сегменті середнього бізнесу кредитний портфель збільшився на 1,7 млрд грн (майже на 50%) — до 5,3 млрд грн, а портфель ММСБ досягнув 15,8 млрд грн (+7 млрд грн, +71% порівняно з попереднім роком).

У групі банків з українським капіталом Євген Дубогриз виділяє ПУМБ (зростання портфеля на 13%). «Більшість великих та середніх банків із приватним капіталом зменшили обсяги гривневих кредитів бізнесу через значні втрати в результаті погіршення фінансового стану позичальників і зниження якості портфелів, — пояснює експерт. — Серед банків іноземних банківських груп кредитування бізнесу наростили установи, які спеціалізуються на обслуговуванні українських «дочок» іноземних компаній та зазвичай не є активними гравцями в кредитуванні. Їхня бізнес-модель до ­війни — ­операції з цінними паперами й надання ультракоротких кредитів на покриття розривів у ліквідності». Але під час війни саме ультракороткі кредити дали їм змогу наростити портфелі. Так, кредитний портфель Дойче Банк ДБУ зріс більш ніж утричі, ІНГ Банку — на 15%, Сітібанку — на 7%. Банки з іноземним капіталом, на думку Євгена Дубогриза, можуть скеровувати на видачу ультракоротких кредитів тимчасово вільні кошти, в тому числі від погашень ОВДП, тоді як інші приватні банки, які більш обмежені в плані фондування, віддають перевагу інвестуванню в менш ризикові депозитні сертифікати НБУ та ОВДП.

ПІСЛЯ ПАУЗИ

Банкіри згадують, що після 24 лютого кредитування практично зупинилося. «З початку війни банки змінили вектор з активного фінансування бізнесу на підтримку чинного кредитного портфеля: надання допомоги клієнтам для адаптації до умов воєнного стану, відновлення платоспроможності шляхом надання кредитних канікул і проведення реструктуризації чинних кредитів, — згадує Дмитро Замотаєв. — Це дало можливість деяким клієнтам перевезти бізнес у більш безпечні регіони, знайти нові ринки збуту або переформатувати діяльність».

За словами Дмитра Замотаєва, під час війни компаніям передусім були потрібні обігові кошти на відновлення виробництва, закупівлю сировини або виплату зарплат, а ті, хто постраждав від російської агресії, шукали кошти на відбудову бізнесу — придбання або оренду нових приміщень та обладнання, ремонт і реконструкцію.

Керівниця управління розробки продуктів та послуг для юридичних осіб і підприємців Кредобанку Наталя Згоба розповідає, що навесні для багатьох банків головним і часто єдиним вектором відновлення кредитування стало фінансування обігових коштів для проведення посівної кампанії.

Член правління ПриватБанку ­Євген Заіграєв розповідає, що в держ­банку першим відновилося саме кредитування агросектору — це відбулося 17 березня. За місяць, 16 квітня, банк відновив кредитування експортерів та критично важливих галузей, а 12 травня — фінансування купівлі основних засобів та оборотного капіталу бізнес-клієнтів.

З часом перелік доступних для бізнесу програм розширювався. «Тепер нашим клієнтам доступні кредити під заставу депозиту, документарні операції, державна програма «Доступні кредити 5-7-9%», агрокредити, заставні кредити на поповнення обігових коштів», — перераховує начальник департаменту маркетингу Укрсиббанку Мар’ян Хомин. Він додає, що банки зараз орієнтуються на позичальників, які вже є їхніми клієнтами й найменше постраждали від воєнних дій.

Поступово відновлюються і овердрафти. «Після початку війни Приват­Банк вимушено обмежував користування овердрафтовими кредитами для бізнес-клієнтів, але потім поступово відновлював ці можливості для представників критично важливих галузей. Наразі овердрафти доступні кільком десяткам тисяч юросіб та підприємців на суму в декілька мільярдів гривень», — розповів Євген Заіграєв.

За словами Наталі Згоби, Кредобанк у лютому також зафіксував на рівні вибірки ліміти всіх чинних овердрафтів. Поступово за зверненнями клієнтів банк відновлював їх до довоєн­ного рівня, а згодом відновив усім, хто продовжує вести господарську діяльність.

Loader Loading...
EAD Logo Taking too long?

Reload Reload document
| Open Open in new tab

Загрузить [237.99 KB]

ХЛІБНИЙ БІЗНЕС

За спостереженнями Євгена Дубо­гриза, зараз кредитну активність банки проявляють у декількох напрямах: кредити держпідприємствам, держ­програми, в тому числі програма «Доступні кредити 5-7-9%», та ультракороткі кредити (від кількох днів до трьох місяців) на покриття касових розривів та потреби в обіговому ­капіталі.

Інтерес позичальників до класичного кредитування невеликий. Після підвищення Нацбанком 2 червня облікової ставки з 10% до 25% вартість кредитів для бізнесу зросла до 25–27% з врахуванням усіх ризиків. Саме тому основним джерелом фінансування стала державна програма «Доступі кредити 5-7-9%». Завдяки змінам, які уряд вніс 18 березня, доступ до неї отримали нові категорії позичальників: протягом дії воєнного стану та місяць після його завершення будь-який бізнес має можливість отримати кредит під 0%. Після цього кредитна ставка зросте до 5%. Також було збільшено максимальну суму кредиту до 60 млн грн. Такі зміни дали змогу банкам кредитувати на пільгових умовах аграріїв. А з 14 жовтня бізнесу запропонували 5-річні кредити під 9% на відновлення виробничих потужностей, зруйнованих, пошкоджених чи викрадених внаслідок війни.

За даними Міністерства фінансів, за період із початку дії воєнного стану і до 5 грудня у межах програми «Доступні кредити 5-7-9%» укладено 16 336 кредитних договорів на загальну суму 68,35 млрд грн. Лідерами є державні банки — 12 448 кредитних договорів на суму 36,72 млрд грн. Активними позичальниками стали аграрії — у структурі портфеля частка кредитів аграріям становила 37,7% (25,75 млрд грн). Лідерами є підприємці Київської, Вінницької, Кіровоградської, Дніпропетровської та Одеської областей.

До десятки ключових учасників програми увійшли ПриватБанк, який за весь час існування програми видав 21,23 тис. кредитів на суму 23,57 млрд грн, Ощадбанк (7,62 тис. кредитів, 19,69 млрд грн), Райффайзен Банк (4,88 тис., 22,82 млрд грн), Укргазбанк (3,21  тис., 12,28 млрд грн), ПУМБ (2,8 тис., 18,26 млрд грн), ­ПроКредит Банк (2,3 тис., 10,42 млрд грн), Кредобанк (1,55 тис., 6,09 млрд грн), Креді Агріколь Банк (1,48 тис., 9,11 млрд грн), Укрексімбанк (0,87 тис., 7,83 млрд грн) та ОТП Банк (0,85 тис., 5,25 млрд грн).

Наталя Буткова-Вітвіцька розповіла, що у квітні кількість кредитних запитів зросла майже вдвічі та перевищила показники квітня минулого року. Водночас 90% заявок надходило від представників агропромислового комплексу (АПК), а 93% позичальників-аграріїв скористались програмою «5-7-9%». За березень — вересень Ощадбанк надав агросектору близько 2 тис. кредитів на 6,8 млрд грн, а портфель АПК досягнув 10 млрд  грн.

На активність аграріїв вплинуло обмеження експорту через блокування Росією українських морських портів. «Аграрії зіткнулися з логістичними проблемами, через що ціни на всі культури просіли нижче за рівень собівартості, — розповідає Наталя Згоба. — Відповідно, ліквідність агровиробників погіршилась і банки зосередились на роботі з чинним портфелем: на підтримці посівної та стабілізації обслуговування раніше виданих кредитів».

Наталя Згоба додає, що, аналізуючи клієнтів з агросектору, банки звертають увагу на наявність складських потужностей, можливість самостійно продати та транспортувати продукцію. Кращою є ситуація в тих виробників, які, крім рослинництва, займаються тваринництвом, бо така диверсифікація бізнесу дає стабільний грошовий потік.

Ще один напрям програми «Доступні кредити 5-7-9%» — релокація бізнесу в безпечні регіони. Наталя Буткова-­Вітвіцька уточнила, що в Ощадбанку кредит на релокацію може отримати компанія, яка вимушено перемістила свій бізнес із території бойових дій до іншої місцевості в Україні, за умови попередньої роботи щонайменше рік. «Метою такого кредиту із нульовою ставкою на період воєнного стану може бути як поповнення обігових кош­тів, так і придбання обладнання чи транспорту», — сказала вона. Станом на жовтень в Ощадбанку представники ММСБ вже отримали понад 30 млн грн кредитів на релокацію бізнесу, а заявки ще на 150 млн грн перебувають на розгляді.

Також банки фінансують запуск нового бізнесу в рамках державної грантової програми «єРобота». В Ощадбанку станом на 9 жовтня такі гранти отримав вже 641 проєкт.

Проте восени активність банків у рамках програми «Доступні кредити 5-7-9%» суттєво зменшилася: кредитні установи не отримують вчасно компенсацію від держави через брак коштів. Але програма дає змогу банкам залучати нових клієнтів, тому кредитні установи продовжують приймати заявки від потенційних позичальників.

Loader Loading...
EAD Logo Taking too long?

Reload Reload document
| Open Open in new tab

Загрузить [238.00 KB]

ПІД МІКРОСКОПОМ

В умовах війни банки переглянули свої вимоги до клієнтів: отримати кредит стало важче. В ПУМБ розповіли про застосування принципу регіонального зонування. Критерії оцінки платоспроможності бізнесу залежать від території ведення бізнесу. Якщо компанія працює в зоні активних бойових дій та на окупованих територіях, її кредитування неможливе. На територіях підвищеного ризику, наближених до зони бойових дій, до клієнта застосовуються підвищені вимоги щодо покриття заставою кредиту та щодо фінансового стану позичальника, також банк проводить стрес-тестування компанії на випадок погіршення ситуації. Для компаній, які працюють на територіях, віддалених від бойових дій, застосовуються дещо модифіковані довоєнні підходи.

Фінансисти визнають: в питаннях кредитування під час війни обидві сторони почали проявляти більшу обачливість. «Ані банк, ані позичальник не можуть планувати надовго. Тому банк намагається зрозуміти, скільки зможе платити клієнт і чи зможе взагалі, а клієнт вивчає, скільки грошей і на який строк може дати банк, на яку реструктуризацію піде, а з якою не погодиться», — пояснює Євген Дубогриз. За його спостереженнями, банки почали вимагати документи, які не просили до війни, а позичальники не завжди можуть їх надати.

В умовах війни кредитні установи були змушені переглянути свої вимоги й до застав за кредитами. «Банки неохоче беруть у заставу легковий транспорт, який можна вилучити або знищити, й шукають альтернативні джерела покриття кредитних ризиків, наприклад гарантії, — розповідає Наталя Згоба. — Адже навіть ліквідна нерухомість в умовах загрози знищення вже не є бажаним твердим забезпеченням».

Вирішити це питання допомогло втручання держави. Наталя Буткова-­Вітвіцька розповіла, що за участі держави в Ощадбанку розробили кредитну програму для аграріїв, в рамках якої покриття заставою має становити лише 20%, тоді як інші 80% забезпечуються державною гарантією. Весь ліміт таких держгарантій Ощадбанк використав під час фінансування посівної.

«Під час війни питання вартості активів, можливості та механізму їх оцінки, оформлення застави є завданнями з багатьма зірочками, тому дуже своєчасними стали програми підтримки з боку держави у вигляді портфельних гарантій», — погоджується директорка департаменту корпоративних продажів малому та середньому бізнесу ОТП Банку Ольга Волкова. За її словами, завдяки таким програмам банк із квітня додатково видав агросектору близько 1 млрд грн, а з жовтня — відкрив можливість отримання нових кредитів із використанням портфельних гарантій не тільки від держави, але й від ЄБРР.

Loader Loading...
EAD Logo Taking too long?

Reload Reload document
| Open Open in new tab

Загрузить [237.85 KB]

ЛІЗИНГ: У ФОКУСІ — АВТОПАРКИ

Під час війни головною потребою бізнесу стали обігові кошти, тоді як великі інвестиції виявились не на часі. Це зменшило попит на послуги лізингу. Проте проблеми з логістикою під час війни, знищення техніки у зонах бойових дій та передання автотранспорту на потреби ЗСУ змусили бізнес шукати варіанти оновлення автопарку, що стало причиною відновлення попиту на лізинг вже з квітня. Найбільший попит банки та лізингові компанії відзначають серед логістичних компаній та агровиробників.

У ПУМБ розповіли, що після 24 лютого умови лізингу змінилися: довелося скоротити строки дії угод й збільшити розмір стартової участі. Також довелося зменшити перелік регіонів, де доступна послуга лізингу, щоб нівелювати ризики потрапляння предметів лізингу в зону бойових дій. «Обсяг нових договорів скоротився в рази порівняно з довоєнним періодом: аграрії довго не наважувались на нові фінансові зобов’язання через відсутність експорту», — пояснює Наталя Згоба. Але від середини квітня попит почав відновлюватись, насамперед на самохідну сільськогосподарську та вантажну автомобільну техніку. Наталя Згоба додає, що попри війну переважна більшість партнерів залишилися в Україні та підтвердили попередні умови співпраці, а дехто навіть значно покращив їх.

За словами генерального директора «ОТП Лізинг» Андрія Павлушина, війна негативно позначилась на сфері лізингових послуг. «Більшість наших конкурентів, які до війни демонстрували упевнене зростання, суттєво пригальмували. Але ми зберігаємо лідерство у цьому напрямі — наша частка ринку становить близько 45%, а обсяг портфеля досягнув 16 млрд грн», — підрахував топменеджер. Як і у випадку з кредитуванням, пріоритетними клієнтами для лізингодавців були аграрії. «ОТП Лізинг», наприклад, після 24 лютого профінансував агропідприємства на суму понад 1,3 млрд грн.

Андрій Павлушин розповів, що поштовх для розвитку лізингу надає ЄБРР, який розпочав другу програму фінансування лізингу обсягом 80 млн євро. «ОТП Лізинг» планує скерувати кошти на лізинг комерційних авто, тракторів й вантажівок для приватних компаній з агросектору, фармацевтики, роздрібної торгівлі, транспорту та логістики. В ПУМБ додають, що на відновлення лізингу також позитивно вплинула держпрограма «Доступний фінансовий лізинг 5-7-9%», завдяки якій збільшився попит на послугу з боку аграріїв та автоперевізників.

Loader Loading...
EAD Logo Taking too long?

Reload Reload document
| Open Open in new tab

Загрузить [237.84 KB]

ВАЖКІ ПОРТФЕЛІ

Після початку війни банки зіткнулися з погіршенням якості кредитних портфелів через проблеми позичальників: втрату активів через окупацію і обстріли, повну втрату російського та білоруського ринків, втрату приваб­ливості українського ринку, блокаду українських портів, відтік робочої сили внаслідок виїзду жінок за кордон та мобілізації чоловіків, обмеження НБУ на валютні та транскордонні операції тощо. «Доходи компаній суттєво впали, обслуговувати кредити стало складніше та обсяг простроченої заборгованості неухильно зростає. Розуміючи проблеми клієнтів і часто сумнівні перспективи стягнення заборгованості через суд в умовах ­воєнного стану, банки пропонують реструктуризацію боргу, кредитні канікули чи списання частини боргу», — розповів партнер юрфірми «Горецький та Партнери» Микола Ліхачов.

За словами пана Ліхачова, банки зазвичай демонструють гнучкість у реструктуризації заборгованості, але для ухвалення рішення про реструктуризацію або надання нового кредиту для них важлива присутність власників компанії в Україні, бо банки не вірять у можливість ефективного управління бізнесом у дистанційному режимі.

Проте справжній масштаб неповернення кредитів поки що важко оцінити. «Велика кількість позичальників втратили активи через окупацію або обстріли та не можуть повною мірою обслуговувати свої борги. А банки наразі не визнали повною мірою збитки від знецінення портфелів та застав за ними», — пояснює фінансовий аналітик групи ICU Михайло Демків.

Євген Дубогриз вважає, що банки, особливо приватні, неохоче визнають реальні збитки й не завжди показують непрацюючими навіть ті кредити, де позичальники не платять із початку вторгнення. «Станом на початок вересня резерви банків, окрім державних, під кредитні збитки становили близько 12,5% від портфеля на початок лютого, що вдвічі менше, ніж попередня оцінка НБУ (20–25%). Зважаючи на оцінки бізнесу, цифри НБУ є оптимістичними й реальні втрати перевищать 30% портфелів», — пояснює він.

Аналогічна ситуація спостерігалася й під час минулих криз в Україні (у 2008–2009 роках та у 2014–2015 роках): банки не поспішали визнавати реальний обсяг проблемних кредитів. Пікового значення у 58% обсяг проблемних активів у системі досяг лише у липні 2017-го, чому передував так званий банкопад, жертвами якого стали понад 100 банків, а також націоналізація ПриватБанку, майже весь корпоративний портфель якого виявився «токсичним».

Зараз, на думку Миколи Ліхачова, не варто очікувати катастрофічних наслідків неплатежів для банківської системи: банки, які мають відносно стійкі та диверсифіковані бізнес-моделі, активно використовують різноманітні варіанти реструктуризацій, що дає змогу зменшити навантаження на позичальників і уникнути критичних ситуацій. Однак тривала війна в поєднанні з можливим скороченням фінансової підтримки України з боку західних партнерів та надмірним втручанням уряду в економіку може з часом погіршити ситуацію.

Крім того, банкам доведеться вирішувати питання з кредитами, застава за якими знищена під час бойових дій. «Я впевнений, що з цією проблемою зіткнувся майже кожен банк і в доволі великих розмірах, — коментує партнер, керівник практики банківського та фінансового права юрфірми Arzinger Олександр Плотніков. — Проте банки не поспішають визнавати ці факти, оскільки це вимагало б формування додаткових резервів. Крім того, частина такого майна перебуває на тимчасово окупованій території, і перевірити його стан неможливо».