Фінансовий щит України
Війна Росії проти України стала наймасштабнішим стрес-тестом для банківської системи, який українські банки успішно склали. Це не означає, що проблем немає, навпаки — NPL постійно зростають і банки потребуватимуть докапіталізації, але стабільності системи це поки що не загрожує. Банки в розпал війни залишаються ліквідними і прибутковими та з кожним днем нарощують власну фінансову «броню». Змінився і Нацбанк — замість Кирила Шевченка, який пішов у відставку, регулятор очолив Андрій Пишний
2022 рік приніс банківській системі складний виклик: повномасштабне вторгнення Росії в Україну струсонуло фінансову систему, але вона виявилася міцною. Банки швидко оговталися від шоку і перелаштувалися на воєнні рейки. «Найважливішим для банків було пережити шок перших днів війни. І те, що вони з цим впоралися, — це не диво, а результат тривалої та інтенсивної роботи банківської спільноти й НБУ», — заявив після початку війни чинний на той момент голова Нацбанку Кирило Шевченко. «Інтенсивна робота» тривала всі роки російської агресії: з 2014 року очищення банківського сектору проводив НБУ під керівництвом Валерії Гонтаревої, а після неї — Якова Смолія.
ПІДГОТОВЛЕНИЙ — ОТЖЕ УБЕЗПЕЧЕНИЙ
До російського вторгнення в Україну банківська система була фінансово підготовленою. «Серед факторів, які сприяли стійкості банківської системи, я би відмітив міцний запас ліквідності та високий рівень капіталізації завдяки високій прибутковості в останні три роки», — зазначив заступник голови правління банку «Південний» Максим Цимбал. Чистий прибуток банків у 2021 році майже подвоївся і сягнув рекордних 77,4 млрд грн, а рентабельність капіталу досягла 35%. Норматив адекватності регулятивного капіталу на початок 2022 року становив 18% за мінімальних 10%.
Темпи зростання гривневого кредитного портфеля банків у 2021-му були найвищими з 2013 року — 38,9%, а частка непрацюючих кредитів (NPL) впала на 11 в.п. — до 30%, продовжуючи тренд у січні — лютому до 26,6%. Заощадження населення в гривні за 2021 рік зросли на 15,2%, бізнесу — на 26,3%. Система була надліквідною — в депозитних сертифікатах НБУ банки тримали 213 млрд грн.
Технологічно банки також пішли вперед. Пандемія ковіду прискорила в 2020–2021 роках розвиток мобільних застосунків, дистанційного обслуговування та віддаленої роботи, що дало змогу банкам на початку війни перевести всі можливі клієнтські операції та бізнес-процеси в онлайн.
Нацбанку довелося в перший день війни запроваджувати екстрені заходи на валютному ринку. Офіційний курс гривні 24 лютого був заморожений на позначці 29,25 грн/$ і протримався до 21 липня, коли він зріс на 25%. Валюту на міжбанку спочатку продавали лише під критичний імпорт. Зняття готівки населенням обмежили лімітом у 100 тис. грн на добу.
Через масштабний виїзд українських біженців до ЄС і загрозу окупації великих міст НБУ послабив обмеження: включив у 100-тисячний щоденний ліміт зняття валютних коштів, а також дозволив українцям знімати за кордоном із карток до 100 тис. грн на місяць. Банкам врешті-решт дозволили проводити валютообмінні операції з населенням. У травні ліміт зняття за кордоном скоротили до 50 тис. грн із метою боротьби з «картковим туризмом». З цією самою метою в липні ліміт закордонних переказів із гривневих карток був скорочений зі 100 тис. до 30 тис. грн на місяць, а у жовтні НБУ остаточно заборонив ці трансакції.
НБУ майже безлімітно рефінансував банки під 11% річних, щоб запобігти дефіциту ліквідності, — роздав їм 66 млрд грн всього за два тижні. Однак система продемонструвала високу стійкість: відтік коштів фізосіб зупинився вже в лютому, а з березня заощадження українців почали стрімко зростати. Це дало змогу банкам скоротити до літа заборгованість із рефінансування НБУ сумарно на 46 млрд грн.
Воєнний «фронт» банків мав багато вимірів. Спершу банки мали убезпечити життя співробітників, тому частину перевели на дистанційну роботу навіть за кордон, а також клієнтів, тому частину відділень тимчасово закрили. По-друге, безперебійна робота банків та проведення платежів мали тривати попри ризик окупації Києва чи знищення серверів. Для цього НБУ дозволив банкам на період воєнного стану, а також два роки після війни надавати послуги з використанням хмарних сервісів та обладнання в ЄС, Великій Британії, США та Канаді. Це допомогло перенести у хмару дані клієнтів та трансакції попри високу ціну.
Третій «фронт» — це безпосередня допомога армії. За підрахунками дослідження «25 провідних банків України», банки витратили щонайменше 1,3 млрд грн власних коштів на допомогу ЗСУ та іншим військовим підрозділам. Ще 4,3 млрд грн було зібрано завдяки спонсорам та партнерам, зокрема через краудфандинг. Щонайменше 1,1 тис. банківських працівників були мобілізовані в ЗСУ, а майже 500 броньованих автомобілів банків були передані в користування армії. Найбільше з усіх транспортом ділилися ОТП Банк, Ощадбанк, Райффайзен Банк, Альфа-Банк, ПУМБ, Акордбанк і ПриватБанк.
Завантаження...
Перезавантажити документ 
Відкрити в новій вкладці Війна лише прискорила тренд скорочення регіональної мережі банків. Якщо за весь 2021 рік банки закрили 449 відділень і їх мережа зменшилася на 6,3% порівняно з мінус 10,8% роком раніше, то на початок жовтня 2022-го не працювало ще 1169 відділень. Мережа скоротилася на 17,5% — до 5516 підрозділів. Це можна зіставити з літніми оцінками НБУ, що 15% відділень не працювали через бойові дії чи окупацію. Решта 85% відділень працювали, зокрема в прифронтових містах від Миколаєва до Харкова. «Не припиняють роботу наші відділення у гарячих точках — Марганці, Нікополі, Кривому Розі, адже наші колеги в цих містах обслуговують стратегічно важливі підприємства», — каже директорка департаменту розвитку каналів продажів Банку Кредит Дніпро Ольга Соляник.
Контрнаступ України дав змогу деокупувати території на Півночі, Сході та Півдні України. Відразу банки почали повертатися на звільнені території: відбудовані відділення відкривалися від Ірпеня та Бучі до Балаклії та Херсона.
ЛІКВІДНІСТЬ І КРЕДИТУВАННЯ
Попри загрозу масової втечі вкладників та банкопаду, відбулося все навпаки: гривневі кошти фізичних осіб за дев’ять місяців зросли на 20%. Лише бізнес в умовах понад 30-відсоткового падіння ВВП продовжував «з’їдати» свої залишки — кошти скоротилися на 7%. Серед ключових факторів притоку коштів населення — запровадження на період війни 100-відсоткової гарантії вкладів та сотні мільярдів гривень виплат військовим. Ці виплати стали можливими завдяки подвоєнню бюджетних витрат з 1,5 трлн грн в 2021-му до планових понад 3 трлн в 2022-му. Їх частково профінансував Нацбанк через викуп ОВДП до кінця листопада на 370 млрд грн у межах річного ліміту в 400 млрд грн.
Поверненню грошових коштів у банківську систему і скороченню попиту на валюту мало сприяти червневе рішення НБУ підняти облікову ставку з 10% до 25%. Регулятор хотів підвищити дохідність депозитів й ОВДП на фоні високої інфляції та забрати зайву ліквідність, змусивши банки погасити дорогий рефінанс під 27%. Успіх був частковим. Залишок рефінансування з початку червня до кінця листопада скоротився більш ніж удвічі — на 70 млрд грн, до 44,6 млрд грн.
Однак вартість грошей зростала повільніше, ніж очікував НБУ. Банки не поспішали переглядати депозитні ставки для фізосіб: 3-місячний UIRD піднявся майже вдвічі, але лише до 11% річних, 12-місячний — до 12%. Дохідність ОВДП на первинних аукціонах штучно стримувалася Мінфіном, який наполягав, що інвестори через патріотизм мають купувати цінні папери у збиток. У жовтні — листопаді Мінфін нарешті змінив свою позицію і підняв до 19,25% ставки за довгими паперами, а за 6-місячними — до 14%.
Мінфін не поспішав піднімати ставки за ОВДП, оскільки міг фінансувати дефіцит бюджету зовнішніми кредитами та грантами. Низька дохідність призвела до скорочення портфеля ОВДП на балансі банків упродовж року на 60 млрд грн — до 487,1 млрд грн наприкінці листопада. Банкам було набагато вигідніше і менш ризиково тримати кошти клієнтів, часто залучені на поточні рахунки під 0%, у депозитних сертифікатах НБУ під 23% річних, а не інвестувати в ОВДП чи кредитувати бізнес.
Завантаження...
Причому обсяг вільних коштів лише зростав. Ліквідність банків збільшилася зі 161 млрд грн в перший день війни до рекордних майже 450 млрд грн наприкінці листопада. Із них 384,7 млрд грн було вкладено в депсертифікати НБУ, 64,4 млрд грн — на коррахунки в НБУ. «Банки скеровують вільну ліквідність у депозитні сертифікати НБУ. Інших альтернативних інструментів на ринку немає», — запевняє Максим Цимбал. Це викликано не тільки дохідністю, а й довжиною ресурсу. «Банки змушені враховувати, що під час війни зростають тільки кошти до запитання, тоді як строкові депозити зберігають тенденцію до скорочення», — каже голова правління Кредобанку Єжи Яцек Шугаєв. Водночас кредитування потребує довгих ресурсів.
Уже в перші дні війни більшість банків заморозили видачу інвестиційних кредитів бізнесу, а кредити на поповнення обігових коштів видавалися лише перевіреним клієнтам. У підсумку кредитний портфель юросіб у березні — вересні залишився на рівні 356,5 млрд грн. Сегмент кредитування фізосіб загальмував ще більше: агенції нерухомості, автосалони, магазини техніки на початку війни не працювали, кеш-кредити банки видавали неохоче, а кредитні ліміти на картках багатьох українців були миттєво обнулені чи скорочені. І хоча потім банки почали повертати ліміти, портфель кредитів фізосіб за сім місяців скоротився на 27,3% — на 57,2 млрд грн, до 152,1 млрд грн.
Малоймовірно, що в розпал війни банки візьмуть на себе більший кредитний ризик. «Банки, які мають надлишкову ліквідність у гривні, будуть продовжувати нарощувати вкладення в сертифікати НБУ та кредитувати клієнтів, територіально віддалених від зони бойових дій і здатних платити за кредитами понад 23% з урахуванням дохідності на інших продуктах», — вважає Єжи Яцек Шугаєв.
У цих умовах основною альтернативою комерційному кредитуванню стали державні програми. Уряд зберіг програму «Доступні кредити 5-7-9%», ставки за якою сягали 0%, і на початку війни зробив її основним інструментом фінансування посівної. З кінця лютого банки видали за програмою 68,4 млрд грн, з яких 25,75 млрд грн отримали сільськогосподарські виробники, а 31,7 млрд грн видано на антивоєнні цілі. «Кредитування бізнесу продовжується шляхом реалізації державних програм, але це є нормальною практикою в умовах кризи, особливо в умовах війни», — каже головний менеджер із макроекономічного аналізу Райффайзен Банку Сергій Колодій. Водночас пауза в кредитуванні була короткою. За його словами, в березні було 400 прийнятих кредитних заявок, у квітні — 3000, а в травні — 4000, що перевищило довоєнні показники. Основну роль відігравали державні банки — в кредитах, виданих під час війни, їх частка становила 53,7%. Деякі приватні банки, навпаки, почали розглядати можливість виходу з програми, оскільки заборгованість уряду з компенсації ставок сягала пів року.
Кредитування з держпідтримкою дало змогу багатьом бізнесам уникнути дефолту під час війни. Однак маскування проблем не може тривати вічно: упродовж восьми місяців війни частка NPL у портфелі банків зросла на 9 в.п. — до 35,5%. Банки, які в перші місяці війни надали позичальникам кредитні канікули, потім почали пропонувати реструктуризації — зміну графіка та розміру платежів.
В НБУ спрогнозували майбутні втрати мінімум в 20% кредитного портфеля. «Рівень непрацюючих активів наразі не є показовим. З початку війни і до 1 липня банки не здійснювали нарахування DPD (днів прострочення боргу). Фактично ті поодинокі кейси, які досягли 90-денного прострочення на 1 жовтня і пізніше, — це ситуації, коли з позичальником не було змоги зв’язатися і підписати договори на реструктуризацію», — пояснив директор департаменту ризик-менеджменту Укргазбанку Володимир Пономарьов.
Банки вже зараз готуються до значних кредитних втрат у майбутньому — відрахування до резервів за десять місяців зросли в 14 разів і досягли 107 млрд грн. Це 38,8% усіх витрат банківської системи. «Це як прямі втрати від війни — окупація та руйнування виробничих активів позичальників, порушення ланцюгів постачання, так і опосередковані — погіршення макроекономічних умов, зниження кредитних рейтингів», — пояснює Володимир Пономарьов. Щоб не допустити зростання NPL, банк має працювати з позичальниками. «Це має бути активна робота з позичальниками щодо реструктуризації та погашення заборгованості. На фактор війни банк не може вплинути», — каже Максим Цимбал.
Після початку війни парламент звільнив українців від штрафних санкцій за прострочення кредитів, а банки добровільно на декілька місяців надали позичальникам кредитні канікули, коли щомісячні платежі за боргом та відсотками було дозволено сплатити пізніше. Лише військовослужбовці були повністю звільнені від сплати відсотків. Улітку банки згорнули кредитні канікули і запропонували проблемним клієнтам реструктуризацію. Але вона не мала сенсу, коли майно, куплене в кредит, було знищено через війну. Це призвело до появи депутатських ініціатив списати борги позичальникам, якщо їхні заставні квартири та автомобілі були знищені під час бойових дій. І хоча ці законопроєкти з’явилися ще в червні, парламент ухвалив відповідний закон тільки 1 грудня.
Одна з причин затягування — відсутність консенсусу, за чий рахунок надавати такі пільги позичальникам. «Прощення кредитних боргів без залучення допомоги від держави чи міжнародних фондів завдаватиме додаткових збитків банкам, які вони будуть змушені покривати за рахунок власних коштів та коштів інвестора. Це негативно впливатиме на стійкість банківської системи й бажання інвесторів вкладати гроші в Україну», — вважає Єжи Яцек Шугаєв. «Ринкових джерел для такого прощення не існує. Держава не братиме на себе цей тягар», — каже Максим Цимбал. Основною була ідея компенсувати банкам втрати за рахунок потенційних російських репарацій в майбутньому, але банки просили державу виплатити компенсацію у формі ОВДП.
Якби не проблема резервів під очікувані втрати, банківська система була б надприбутковою. Але через рекордні витрати банків прибуток впав у 5,3 раза — до 11 млрд грн. Збереження прибутковості банків пояснюється високим доходом від операцій з валютою та значною процентною маржею — чистий процентний дохід зріс на 27,1%. «Банківська система навіть в умовах війни залишається операційно прибутковою. Стійкість тренду до відновлення прибутковості буде залежати від подальших пошкоджень від воєнних дій та макроекономічної ситуації — чи буде потреба формувати додаткові резерви під потенційні збитки до вже сформованих», — зазначає Єжи Яцек Шугаєв.
Новий NPL може становити 15–20%, вважає Максим Цимбал. Зростання NPL очікується в середині 2023 року. «Втрати банківської системи становитимуть до 30% довоєнного портфеля, водночас втрати окремих банків можуть суттєво відхилятися від середнього показника як у кращий, так і в гірший бік — за рахунок реалізації ризиків географічної чи галузевої концентрації», — каже Володимир Пономарьов.
НБУ планує зберегти облікову ставку на рівні 25% до весни 2024 року, що гарантує банкам значні заробітки на вкладеннях у депозитні сертифікати. Щоправда, якщо НБУ не змінить дизайн своєї монетарної політики. «Різке підвищення облікової ставки в червні було цілком обґрунтованим рішенням в умовах щораз більшої інфляції, девальвації гривні та скорочення золотовалютних резервів. Висока облікова ставка та прив’язана до неї ставка за депозитними сертифікатами овернайт дають змогу банкам зберігати високу ліквідність і підтримувати свою рентабельність, що пом’якшує процес формування резервів під непрацюючі кредити», — пояснює Сергій Колодій.
Фактично Кабмін і НБУ синхронно «субсидіюють» банки, дозволяючи їм заробляти і на кредитах за держпрограмами, і на вкладеннях у депозитні сертифікати. Завдяки цій підтримці банки проходять кризу з меншими втратами.
ОНОВЛЕННЯ НАЦБАНКУ
Найважливіше кадрове рішення року на банківському ринку — зміна очільника регулятора. В розпал війни, 4 жовтня, голова Нацбанку Кирило Шевченко раптово подав у відставку за власним бажанням, пояснивши своє рішення «погіршенням стану здоров’я». Із семи років, наданих йому законом, Кирило Шевченко керував Нацбанком лише два. За цей час він відзначився тим, що майже повністю оновив склад правління — із старої команди залишалася лише перша заступниця Катерина Рожкова, а також прийняв від Нацкомфінпослуг небанківський ринок і завершив виведення банків із ковідної кризи.
У день звільнення — 6 жовтня — правоохоронці принесли в Нацбанк підозру для Кирила Шевченка, який на той момент перебував за кордоном на лікуванні. За версією слідства, Кирило Шевченко взяв участь у злочинній схемі виведення 206 млн грн з Укргазбанку, який очолював в 2014–2020 роках. Йому загрожує до 12 років ув’язнення із конфіскацією майна. «Я готовий відповідати за кожен свій підпис», — пообіцяв Кирило Шевченко, звинуватив владу в «політичному переслідуванні», але не повернувся до України. Через це його спочатку оголосили в національний, а потім — у міжнародний розшук.
Президент Володимир Зеленський запропонував призначити новим очільником НБУ екскерівника Ощадбанку Андрія Пишного. 290 депутатів парламенту вже 7 жовтня підтримали Андрія Пишного як 12-го голову Нацбанку. «Я буду працювати над тим, щоби банківська система поступово поверталася до нормальних умов функціонування там, де це можливо, і так швидко, як це можливо», — пообіцяв він.
Завантаження...
Андрій Пишний задекларував незмінність політики НБУ. І дійсно, НБУ не змінив ані облікову ставку (25%), ані офіційний курс (36,57 грн/$). Збереглися і домовленості з Мінфіном про нульову емісію на підтримку бюджету-2023 у разі отримання 100% коштів від міжнародних партнерів. Однак НБУ вже відмовився від ідеї обвалити ціни на вторинному ринку ОВДП, чим переконав Мінфін не протистояти дії механізму монетарної трансмісії: Мінфін почав поступово піднімати ставки на первинному ринку.
Майже одразу після приходу в НБУ Андрій Пишний заповнив єдину вакансію заступника, яким став генеральний директор директорату з питань економічної політики Офісу Президента Дмитро Олійник. Після переформатування управлінської вертикалі в НБУ новий заступник отримав найважливішу сферу регулювання — пруденційний нагляд за банками та небанківськими фінансовими установами.
Суттєвих кадрових змін на банківському ринку майже не спостерігалось. Директорка з фінансового контролю Алла Комісаренко замінила Вікторію Михайльо на посаді голови правління Альфа-Банку. Андрій Кисельов звільнився з Банку Форвард — тимчасовим очільником банку став начальник фінуправління Валерій Баєв. Новою головою правління ІНГ Банку Україна стала Олена Михальченко, а Банку інвестицій та заощаджень — екстопменеджерка Укрексімбанку Вікторія Руда.
Завантаження...
ФГВФО У «ВІДПУСТЦІ»
Війна є найбільшою кризою, а роботи у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виявилося менше, ніж у попередні кризи. Реформована банківська система уникла масштабного банкопаду. В перший день російського вторгнення НБУ відкликав ліцензії у Промінвестбанку та Міжнародного резервного банку (колишній Сбербанк), які належали російській державі, та розпочав їх ліквідацію. Нове законодавство дозволило Україні конфіскувати активи цих російських банків, які залишаться після розрахунку з кредиторами. Потенційний обсяг експропріації оцінювався навесні в 26 млрд грн.
У червні через численні порушення та втрату ліквідності збанкрутував харківський Мегабанк, яким володіли Віктор Суботін та іноземні міноритарії ЄБРР і IFC. Вже у серпні через відмову сплатити проценти за рефінансування НБУ з ринку вивели банк «Січ», який пов’язували з ексголовою ліквідованого Родовід Банку Денисом Горбуненком. Після цього на ринку залишилося 67 банків.
Фізособи та ФОП, які тримали вклади в цих банках, за новими правилами отримали компенсацію 100% своїх коштів. Запроваджена на період війни повна гарантія вкладів дала змогу Ощадбанку майже непомітно вступити до ФГВФО. До війни, коли вкладникам інших банків Фонд гарантував лише по 200 тис. грн, у державному Ощадбанку уряд обіцяв 100-відсоткову гарантію. Після війни всі банки будуть працювати в рівних умовах — гарантії зменшаться з поточних безлімітних до 600 тис. грн.
ФГВФО нарешті звільнився від більшої частини заборгованості перед Мінфіном. Йому дозволили сплачувати відсотки за кредитами, яких до 2031 року буде нараховано майже 62,5 млрд грн, лише за рахунок коштів, що в майбутньому можуть бути стягнуті з ексвласників збанкрутілих банків. І тільки основну суму боргу — 45,7 млрд грн — Фонд повертатиме Мінфіну за рахунок відрахувань банків.
Вкладники банків-банкрутів за дев’ять місяців отримали 4,6 млрд грн гарантованих відшкодувань (понад дві третини коштів — вкладники Мегабанку), а сумарні обсяги виплат із моменту заснування Фонду гарантування перевищили у вересні позначку 100 млрд грн. Зараз отримати кошти вкладники можуть через відділення 12 банків-агентів Фонду, однак лише чотири з них — ПриватБанк, Укргазбанк, ПУМБ та банк «Південний» — запровадили також дистанційні виплати без відвідування відділення.
Через війну Фонд спочатку призупинив продаж майна та активів банків-банкрутів, однак вже в червні відновив торги в системі «Prozorro.Продажі». У серпні на торгах з’явилися перші лоти російських банків, які перебувають на стадії ліквідації. За три місяці Фонд отримав 1,4 млрд грн від продажу активів, а всі надходження в банки під управлінням Фонду за десять місяців становили 3,3 млрд грн.
Під питанням увесь рік перебували три банки з російським приватним капіталом: Альфа-Банк, Банк Форвард, Перший інвестиційний банк. Нацбанк зберіг їм ліцензії, але обмежив права їх власників: заборонив користуватися правом голосу Євгену Гінеру, який володів 88,89% акцій ПІБ, та Рустаму Таріко, який контролював 100% Банку Форвард. Їхні акції були заарештовані та передані в управління державного агентства АРМА. Під управлінням АРМА опинився і Мотор-Банк, який на 100% належав українському підприємцю В’ячеславу Богуслаєву, звинуваченому в державній зраді на користь росіян.
З Альфа-Банком ситуація складніша. Це один з найбільших системних банків — у лютому за активами посідав шосте місце. Відразу після початку війни почалося запровадження міжнародних та українських санкцій проти його російських акціонерів. Нацбанку довелося позбавити права голосу Михайла Фрідмана (32,86%), Пьотра Авена (12,4%), Германа Хана (20,97%) та Олексія Кузмічьова (16,32%). Останні два акціонери незаконно передали свої акції Андрію Косогову (частка зросла до 40,96%), тому НБУ позбавив права голосу і його. Врешті-решт акціонери передали право голосу за 86,22% акцій довіреній особі — болгарському економісту Сімеону Дянкову, якого погодив НБУ. Решта акцій належала італійській групі UniCredit S.p.A (9,9%) і The Mark Foundation for Cancer Research (3,87%).
Після цього Михайло Фрідман розпочав кампанію з вислизання з-під міжнародних санкцій, обіцяючи спрямувати на підтримку Альфа-Банку $1 млрд заблокованих активів, якщо їх разморозить ЄС. У цей час українська влада уникала сценарію відкликання ліцензії банку, враховуючи, що це призвело б до майже 50 млрд грн гарантованих виплат вкладів фізосіб, а бізнес міг втратити понад 30 млрд грн. За сім місяців бізнес забрав третину з цих коштів, а фізособи — понад 10%.
Восени парламент ухвалив спеціальний закон про націоналізацію системних банків за 1 грн, однак до кінця листопада жодних кроків відносно Альфа-Банку не було зроблено. Установа 1 грудня завершила перейменування на Сенс Банк. Зазначимо, що спецзакон дозволяє державі націоналізувати будь-який проблемний системний банк, що має збільшити стабільність всієї системи. Із 14 системних банків державі належали чотири установи.
Завантаження...
НІЧ ПЕРЕД СВІТАНКОМ
Банки навчилися працювати дистанційно, зокрема з-за кордону, а також дотримуватися вимог безпеки під час повітряних тривог. Але війна постійно приносить нові виклики. Масовані ракетні обстріли енергетичної інфраструктури України збільшили ризик тотальних блекаутів. Через це банки до початку грудня визначили 800 чергових відділень, які мають бути забезпечені автономним електроживленням, а також додатковими терміналами, банкоматами та запасами готівки.
Фактори, які продовжать визначати ситуацію в банківській системі, очевидні. «Це тривалість війни та достатність фінансової підтримки з боку наших міжнародних партнерів», — вважає Максим Цимбал. Від обсягів підтримки США та ЄС, які обіцяли по $18 млрд у 2023 році, й МВФ, із яким уряд і НБУ обговорюють нову програму, залежатиме валютний курс гривні, який впливатиме на поведінку банків та клієнтів. «Кредитування бізнесу активізується у випадку зниження ризиків, що вплине на рівень відсоткових ставок, але це відбудеться не найближчими місяцями, а лише після завершення активних бойових дій», — прогнозує Сергій Колодій.
Хоча тривале збереження високої облікової ставки суттєво обмежуватиме кредитування. «Адже в теперішніх умовах бізнесу важко забезпечувати достатньо високу маржу та прибутковість для сплати дорогого фінансування», — каже Єжи Яцек Шугаєв. Поки триває війна, будуть популярними лише державні програми з бюджетною компенсацією відсотків за кредитами, такі як «5-7-9%». Уряд вже запустив нову програму іпотечного кредитування «єОселя».
Найбільшою проблемою для банків стане потреба в капіталі. «Війна та пов’язані з нею економічні виклики точно вимагатимуть збільшення капіталу банківської системи. Водночас достеменну потребу в капіталі наразі не знає ніхто», — каже Володимир Пономарьов. Ці обсяги будуть зрозумілі після проведення Нацбанком огляду якості активів. Стрес-тести в попередньому форматі буде актуально відновити одразу після завершення війни та повернення до планомірної роботи, вважає Єжи Яцек Шугаєв.
Урядові плани приватизувати держбанки до 2025 року залишаються незмінними, попри війну, проте чергове відстрочення можливе. До війни IFC планувала увійти до капіталу Укргазбанку і навіть розпочала процес, а ЄБРР — Ощадбанку.
Головне — не поспішати з поверненням до жорсткого регулювання. «Необхідне збереження деяких регуляторних послаблень для банківського сектору, запроваджених під час війни. Занадто швидке повернення Нацбанку до підходів мирних часів може бути передчасним і ускладнить роботу банків в умовах війни», — попереджає Єжи Яцек Шугаєв.
Завантаження...